Чи пропадать тоді, то й пропадать: арештант, острожник — однаково.
— Мушу признатися — я не дуже радий, що вас прислали до мене, клопотів вистачає й так, а тепер ще й острожник на шиї.
Денисові ніяково було, що один його брат у Сибіру, а другий налагодивсь у тую ж дорогу; Остапові - ніяково, що його зять, виходить, душогуб-острожник.