— У вас добре, що хоч сіють , — засміявся Никанор Іванович , — а в нас хитріший народ: на осінь зрале, хай падалиця сходе.
У свої остаточні права вступила непрохано-запізніла осінь.
Чи є якийсь злочин у тому, що людина є поетом, пише вірші, оспівує осінь і плекає в собі меланхолійні настрої?
Почалася вже осінь, накрапали часом дощі, і городяни кинули ходити в цей сад, що розрісся аж на краю города, а товклися по посиланих піском стежках бульвару всередині міста.
Це, здається, та осінь, до якої він не дотягнув.
Тепер ми мерзнемо, бо вже осінь, шурхотить листя, і втомлено лунають голоси : — Перший … другий … третій … четвертий …
Широкого розголосу набула й повість Валерія Шев чука «Тепла осінь», котра, по суті, вияскравилася сво єрідним і надзвичайно переконливим художнім до слідженням генези духовної краси людини.
Дерев уже торкнувся перший подих осені, але це ще була осінь зрілості, а не осінь відмирання.
Минула весна, літо, осінь, вже кінчалась нова зима й у цьому бігові часу та подій обидва студенти відчували себе, як приголомшені.