Він був низький, худий і на вигляд зовсім охлялий.
Охлялий і приморожений Спиридон Спиридонович терпів водяні екзекуції, мовчки, як справжній інтелігент, і врешті заснув мирним сном на кріслі, замотаний у старі сорочки покійних чоловіків нової хазяйки.
Він залишався тут, охлялий, забутий, киснув тут.
Він справляв враження столітнього діда — охлялий, змізернілий; ріденький і білий як молоко чуб розвівався на протязі.
Він був кволий після зимового сну, тому ледве переставляв ноги — передні, з гострими роговими пальцями, ще нічого, міцненькі, а задні ледве волочилися, і слідом за ними ледве волочився геть охлялий хвіст.
О пів на шосту, охлялий, оглушений суперечками та натиском завкадрами Синиці (той ніяк не хотів пропускати колегу вперед), Братенко нарешті пробився до шефа.
В кутку клітки на соломі лежав великий охлялий пес.
Цієї миті охлялий крук, що сидів на верхівці низького даху, обкладеного дерном, каркнув.