Тим часом море притягувало мене дедалі сильніше і я, щойно забивши останній пакіл під наметом, роздягся і шубовснув у воду.
Він сидів на румакові і тримався за пакіл дубовий.
Утрамбовували тік і забивали посередині добрий пакіл, а потім прив’язані до пакола воли ходили кругом нього й тягали за собою важкий кам’яний коток.
Слуги бога, ковалі, тричі б’ють молотом по ковадлу, і тонкий ланцюг знову грубшає, і пакіл знову глибше вбиваєтъся в землю.
Цілий рік розхитує Аміран пакіл, до якого примоцьовано ланцюга.