Над низько спиленими пнями піднялася вінками буйна памолодь, пахло нерозквітлим чебрецем; трепетливо шумувала в безвітрі полохлива осичина.
— Іще стільки загине: крізь цю траву туго і рідко буде пробиватись памолодь, замиршавить луг і не вкосиш її - старе бадилля зразу косу затупить …
Цими крем’яхами лісовики зрізали памолодь або деревну кору.
Буйна памолодь уже почала боротися за вільне місце, а позад неї суцільним муром височіли дерева, обліплені виткими рослинами; густо росли гриби та розмаїті квіти.
А були ж часи, коли я з порога своєї хатини вбивав по тринадцятеро дорослих оленів, не каж у вже про памолодь !
На осонні, на пагорбах з’явилася зелена памолодь.