У церковних колах довоєнної Галичини (тобто в УГКЦ), де термін парох був єдиним і офіційним, уживали тільки повну терміногрупу парох, парохія, парохіянин, як видно з Індексу А. Кравчука, де форми на параф — не вжито жодного разу.
Він набуває офіційного мовного статусу (як і настоятель) і оправдовує чи й вимагає вжиток повної терміногрупи: парох, парохія, парохіянин.