— каже Домаха , — то не живий салдат, а то його парсуна !"
Хоча сама парсуна на липовій двометрової висоти дошці безперечно вражала.
— почав Мирон, але побачивши, як знудилася пожмакана парсуна чатового, завершив коротко і конкретно : — Хочу знімати фільм про визвольний рух в роки Другої Світової.
Тут була і парсуна його родича, чорта-пекельника, в куточку писаної на полотні ікони, а з керамічної плитки лукаво мружилася на полум’я свічки, буцім на місяць, оката і станом гнучка русалка.
Вималювана на її товстому пузі парсуна скривилася кольоровою гримасою і, роздуваючи щоки, ставала чимось все більш фантастичним.