Парубійко мало не пирснув зо сміху, і король, певне, знов кинувся б на нього з кулаками, але Кенті, чи то пак Гобз, стримав свого товариша:
У юрбі, через яку, очевидно, довелося пробиратися помічникові та в’язневі, на майдані завсідний парубійко в уніформі телеграфіста вів велосипед за роги, як покірну корову.
Нарешті сухорлявий парубійко, який ще навіть не встиг відхекатися після голосної сценічної лайки, зіскочив з помосту зі своєю тарілочкою; цього разу дзвякання виявилося куди бадьорішим, у жменьці мідяків поблискувало й срібло.
Парубійко озирнувся, знайшов устромлену в землю гілку, до якої був прив’язаний клаптик ганчірки, і повів короля в ліс.
Як парубійко червоніє та блідне — на якусь мить мені здалося, що його вразили злощасні камінчики.
— спитав через вікно один молодий чубатий парубійко.
Тим часом коханець, чарівний парубійко, обнявши жінку ремісника, що схилилась над бочкою, продовжував з нею любощі.
Парубійко їв землю, тихенько скиглячи, не сміючи звести на мене очей; я вагався.
Тільки тому, що цей майстровий парубійко, виряджений абатом, є гувернером його дітлахів, він наважився призначити його в почесну варту замість панів такого-то й такого-то, багатих фабрикантів !