— Цей паскудник-корчмар підсунув нам анжуйське вино замість шампанського, гадаючи, що нас можна обдурити !. .
Варфоломійович сказав, що він і не сумнівався, що це зробив він, малий паскудник.
Старий паскудник і без того розгублений, а вона йому ще й душу виливає.
Звик, паскудник, іззаду цапнути, знерухомити …
Ах ти ж, клятий паскудник, дідько тебе забирай у самісіньке пекло …
Ну то от пошкодив нам, пся його мать, той паскудник тканину, порізав нас залізом, тебе — ножем, а мене — кавалком бляхи, відірваним від дверей.
Та я думаю, що паскудник свідомо говорить лжу, аби посіяти розбрат поміж людьми і дивними.
Ще трохи — і паскудник перерізав би мені горло … — А що?