З лавок, де хтось насипав купами. землю, текли па стежку брудні патьоки.
Патьоки гівна і крові стікали до підніжжя трибуни.
Чорні, довгі патьоки сліз ріжуть кострубато-вилинялі щоки.
Зі своїм скаліченим писком, на якому засохли патьоки крови, він скидався на упиряку.
Вапнякові патьоки покривали всі стіни, наче химерні драпіровки й мережива.
Жовті патьоки текли по його підборідді, по замазаних пилом руках, диняче насіння поприлипало до кудлатих довгелецьких вусів.
Вапняні патьоки на стелі, малюнки вугіллям на стіні навпроти … Я розповідаю про людей-вовків, про селище трьох родів, про Цар-матір, про Голованя.
З мокрих вусів текли патьоки по грудях, по кунтуші.
Та хоч криваві патьоки вже й скидалися на червоні фіранки, Баржа цього, як видно, не відчував, бо так само вайлувате тупцяв на місці, мов жирний ведмідь, і штрикав у мій бік тесаком.