Петрик (Іваненко Петро Іванович) походив з старшинської родини Полтавського полку.
З розгону стрибонув ординець у бездонну трясовину за мить до того, як Петрик мав підняти його на роги.
Тихін пішов до воза — хай Петрик із конякою собі їде додому, Давид підійшов до ящика, подивився, як меле.
— скрикнув вінницький полковник, коли Петрик постановив голову перед його очі.
Лео Дан із несподіваною для такого стариганя силою втелющив його цівкою рушниці по обличчю, аж Петрик відлетів до стіни і непритомний гримнувся поряд з Ожавашко.
Після того Калга-Салтан та Петрик рушили з військом на річку Московку, а далі - на Татарку, що впадала в Дніпро біля Кодацького порога, й нарешті перейшли за річку Самару.
Петрик з ордою підійшов аж до Полтави, та знов повторилася торічна історія, татари його кинули й пішли геть.
А. В. Карев, И. И. Петрик, К. В. Сомов «История христианства» тт.
Склавши таку умову з ханом, Петрик послав кілька листів до Запорозького коша, вмовляючи Військо Запорозьке пристати до нього.
Петрик мовчки вивернув кермо, і машина, долаючи сніг, помчала до міста.