Зрозуміло, мова ні в якому разі не йде про плагіат, а тільки про послідовність (чи принаймні намагання) обстоювання інтересів народу усіма видатними діячами української історії.
Дослідникам етнорелігії, та й самим рідновірам, на мою думку, не слід нехтувати істиною, що оригінал завжди кращий, ніж його копія (а тим більше — переробка, чи невдалий плагіат).
Привласнення чужих думок і творів, матеріалів частково чи повністю (плагіат) суперечить професійній етиці журналіста, є підставою для осуду його з боку колег і оцінюється ними як ганебний вчинок.
Хай дарує мені Павло Григорович Тичина на цей невеличкий плагіат , — я це роблю навмисне, щоб нагадати йому, що він укупі з усім радянським народом теж любить перепілку.
Тут у жодному разі не йдеться про плагіат чи контрафакцію, єдина мета — показати наступність деяких костомарівських ідей.
Тож, коли ми пишемо плагіат, то також творимо на подобу, тобто беремо участь у довершенні великого первісного Творіння.
Тільки-но встиг журнал надрукувати цей його роман, як письменник Гончаров почав всюди й скрізь натякати, а потім одверто казати, що це плагіат, що Тургенев просто вкрав у нього сюжет: образ художника з «Обриву».
Адже тема «Лоліти» настільки одіозна і дражлива, а книга розкручена, що найгеніальнішу інтерпретацію сприйматимуть за плагіат.
Вибач за плагіат (і забудь це страшне безхребетне слово, прошу), але я змушений прислухатися до тебе …