Сьогодні вже важко сказати кому першому прийшла в голову думка про те, що люди люблять коли їх обдурюють, але нема жодних сумнівів у тому, що даоси задовго до В. Хведоровича розуміли: «Без лаха і жізнь плаха».
Вічний невдаха з долею птаха, квола нудьга не согірше, як плаха.
На помості вже видніла плаха — величезний дубовий пень, обляпаний почорнілими від часу або свіжішими плямами крові.