Але цей вигук прозвучав так, що Вініфред погладила її плече — пружне плічко, гарненьке й біленьке !
Без-плічко відрубав від неї стегно і передав у щілину товаришеві.
На бігу без-плічко розглядав зубці й розколини, що вкривали базальтову кручу.
Коли Леся скінчила, він підійшов, поклав на її плічко широку долоню і поцілував у чоло.