Нижче лежав старий морський плащ, побілілий від морської солі.
Я добре розгледів побілілий ніс, що притулився до шибки.
Нижня щелепа відвисла, оголивши заляпаний грязюкою рот, довгий побілілий язик теліпається, і безпомічне ревіння вже нікого не лякає.
І тут, на превеликий жах, побачив величезного й цілком дорослого Снейпа, що стояв біля нього, побілілий від злості.
Уставши зрана, В вікно побачила Татьяна Недавно побілілий двір, Дахи, куртини, косогір, Химерні на шибках узори, У сріблі дерева? старі, Сорок веселих на дворі І м’яко вистелені гори Зими покровом осяйним Під небом ясно-голубим.
І якось не викликав особливого здивування побілілий кістяк, який лежав при самому узбіччі.