І за це в материнському серці, сповненому гнівом і смутком, іноді виринають краплини гордости.
Вона деякий час дивилася йому в очі, потім з тихим смутком відповіла : — Я знаю … тільки не смійся з мене.
Нечаєвої очі смутком, як небо імлою заходили, і вона знову ставала подібнішою до образу, ніж до живої людини.
Вона просто хотіла побути сама зі своїм смутком …
Дерева важкою тінню падали на воду і, здавалося, ховали її в річці, сповнюючи смутком глибини.
А він і справді був дивний, височезний і худий і мав здоровенні очі, які світилися чи смутком великим, чи ласкою ще більшою.
Він, якийсь немічний, перебуває в такому стані цілу хвилину, знесилено розтуливши рота, й очі його згасають, наливаючись смутком.
Дід Корній одним смутком глянув на рушника, потім на Данила.
Щось зворушливе було в усій її тугій, доладній постаті, в ображених припухлих устах, у погляді, де тіерегойдувались задума зі смутком.
Було в тому щось невимовно загрозливе й похмуре, тому й Лігія, якій оті голоси сполохали ясні та спокійні образи майбутнього, слухала їх із серцем, охопленим тривогою та смутком.