Слава богу, лють накотила знову, затопила геть усе, він відчув, що цей веселий шал збадьорив його, і втеча почалася наново, знову побіг нестримний потік слів; він ненавидів Матьє.
Пів-Багдада бігло за ним, і всі вигукували: «Слава Мізрі, володареві Багдада !»
Нам на що краще придалася б слава колишніх гучних перемог.
— а через скількісь часу — неначе удари грому: «Слава !
Та й тепер ще, слава Богу, поки без великих змін.
Розійшлася слава про чуда його всюди, багато хто дивувався і розчулювався, покидав доми свої і до нього в чернецтво приходив.
Скільки мала фортець, кам’яниць наша Земля, а чи тільки від них її слава?
Вам відомо, що це слава і честь для Англії, слава і честь для вас !
— Погана робота , — звернувся я до Журки, коли ми лишилися самі.