Замполіт Погрібний, котрий носив, як і Фадєєв, розкішну фронтову бороду, повів мову про перемогу військ фронту, про подвиги наших льотчиків.
Сезон саме в розпалі, тому наш сад погрібний закоханим, як ніколи.
Якось на початку липня мене підкликав до себе Погрібний.
Наш командир Віктор Петрович Іванов і комісар Михайло Якимович Погрібний цю зустріч за столами вміли зробити значною, приємною для всіх, до деякої міри організованою.
Погрібний, погомонівши з льотчиками, попрямував до барака, в якому розміщують людей нашого полку.
Комісар полку Михайло Якимович Погрібний, секретар партбюро Павло Крюков потиснули мені руку, поздоровивши з високим званням комуніста.
Але для спорудження цієї фортеці погрібний павук не відірвав жодної травинки від землі - він зчепив і сплутав та переплів їх павутинням.
Див. про нього: Погрібний А. Яків Щоголів / / Погрібний А. Поклик дужого чину: статті, портрети, силуети, наближення, публіцистика / Вст. сл.
Погрібний розповідав про бойовий шлях нашого полку, називав імена, говорив про подвиги льотчиків, видатні бої; торкнувся наших тактичних новинок.
З кабіни визирнув комісар полку Погрібний : — Поїхали, хлопці.