— Я безмежно вдячний вам, ваша величність, за високу милість бачити вас і чути ваш ангельський голос.
А одного разу — лиш одного разу — серед нічної тиші крізь грати вікна до мене долинули давно забуті тихі зітхання, і я почув такий знайомий ласкавий голос:
— з радісно-тріумфального його голос перемінився на тривожний.
В якусь мить голос створив сцени, автором яких був молодий чоловік і які не мали жодного прямого стосунку до мого початкового питання про пропалі речі.
— раптом залунав у нього над головою голос Мертага, що сидів на коні.
За кілька секунд (вони здалися мені вічністю) в динаміку почувся голос Завітаєва : — Дякую.
Він постукав і, почувши голос Кашбарна, відчинив двері.
Серед них чувся незнайомий жіночий голос, високий, вібруючий, різкий.