«Не король я без неї , — відповів він єпіскопові , — а покаянний грішник, який не знає втіхи».
Один покаянний грішник, каже він, вартий більше, ніж тисяча праведників.
Переді мною сидів покаянний грішник; я слухав його й думав про те, що був до нього несправедливий.
Отож і Сем анітрохи не засмутивсь господаревою доганою, хоча винувато похнюпився і стояв, гірко скрививши уста, мов той покаянний грішник.
На його збудження гидко було дивитись, але й Нортмор поводився нетактовно: я добре знав і осуджував його скептичне ставлення до віри, тож мене обурювало, коли він брав на глузи покаянний настрій старого грішника.