Отже, й чехам, безперечно, доведеться покутувати «великою кров’ю» своє хвилеве захоплення.
У церковній історії християнської України (Руси) написано: «Хай буде проклятий той, хто колядує, співає «уроди, Боже, жито, пшеницю»: такий грішник повинен три роки жити на воді й хлібі, гріхи тяжкі покутувати.
— Покутувати гріхи, які вчиняють проти Господа нашого, значить, ще й брати їх на себе.
Бо не од на така я була, кому довелося покутувати це просто вставання безсловесне.
Відколи я почув про бельгійських черниць, які вирішили благодійною проституцією покутувати фарисейство костьолів, я навіть не відчуваю огиди, чуючи щось подібне.
Радні поглянули один на одного та й крадьки заохочували себе, щоби котрий сказав: «Не наша провина, й не ми маємо покутувати».
— Від нас частенько таких, як ви, передають покутувати до військ, які стоять за Каспієм чи на Кавказі …
Таж від народження берем правічний гріх собі на душу: його покутувати змушені, його ми вистраждати ревне повинні - спогадами, сном (що вчинить вічний недоросток, як щось блукає під вікном, страхає великоднім постом ?)
Скоро гріх наш на яв вийде; тебе ж то помилують, а мені доведеться і за себе, й за тебе покутувати.
Джоанна заговорила про дитину, неначе інстинкт попередив її, що настав час або виправдовуватися, або покутувати.