— Хочеться полинути за тим плином у невідомі, незнані світи !
Так би розпластати руки, як крила літака, і полинути за ним у весняний степ !
Ладна була вирватися із мурованих стін, полинути на простори …
Нікуди їй і полинути: ні до батенька, ні до матінки, бо не вернуть вони дружиноньки !. .
Хотіла б полинути на Вкраїну, покликати з собою діток своїх.
І груди її високо підіймались, ніби хотіли полинути в темно-сині простори.
Яке блаженство скинути всі свої муки, всі страждання і полинути з цими хвилями у безвість !. .
Якби ж то й я у тиху нічку ясну Полинути так само міг до неї !. .
Тільки небагатьом судилося поламати й потрощити навіть темниці, стати над усім і всіма, виказати велич духу і полинути в безмежжя свободи.
Лінії корабля говорили, що ніяка сила тяжіння не зможе стримати його, коли він вирішив полинути в простір.