На щастя, неподалік від Федора Блискавки височіла велетенська дровітня з осикового поліняччя.
Вихляються стегна, тремтять гомілки, аж гидко дивитись — неначе в веселому ритмі тріщать штурпаки, розколюється поліняччя.
Задубіли тіла, такі сухі стали, як поліняччя, що ти його об землю кинь, а воно бумкає й підскакує.
Він став жертвою сваволі цього грубого поліняччя; що йому до того, де він спить і де вмивається?
Голворд випростався і, підійшовши до каміна, задивився на поліняччя в трепетливих вогнистих язичках серед білого, мов іній, попелу.