Тимчасом молодиці й дівчата, утершися вишиваними хустками, виступали знову з рядів своїх; а парубки, взявшися в боки, гордо поглядаючи навколо, готові були помчати їм назустріч — як старий осавул виніс дві ікони благословити молодих.
Мені раптом захотілося зірватися на рівні й помчати світ за очі, не розбираючи дороги, щоб залишити позаду оцю страшну тишу.
Гасанця так повабило туди, до знайомих дерев, квітів, трав, що він весь наструнився і ледь не стрибнув з ґанку, щоб помчати, помчати … Та в останню мить згадав мамин наказ, присів на східчині, підпер голову лапою.
Знав, що мусить негайно посадити Деві на чорного жеребця й помчати, як вихор, проте його тілом і думками заволоділа незрозуміла кволість.
І тут, хоч як змушуй себе стати мудрим, обачливим і розважливим — все одно так хочеться іноді кинути все і кудись помчати, борюкатися, реготати ! …
За ним звикаєш бігти підтюпцем, не припускаючи навіть думки, що можеш помчати прудкіше за нього.
Тож мені не залишалося нічого, як помчати за ним.
Невдовзі потяг мав пройти звивистим гірським перевалом, а потім спуститися й помчати на схід до Адріатичного моря.
— дати чергу з автомата і, стріляючи, помчати навздогін уявним радянським розвідникам.