Завжди-бо трапляється хтось такий, хто або напучує нас на якийсь порок, або таки передасть його нам, або непомітно забруднить ним.
Він страждає вже не тільки на складний порок серця з міокардитом.
Благодійність, як і порок, підкоряє собі людину поступово.
Манюнький образок Під стелею важкою … В суботній час в кутку Лампадка блискотить: Марія за порок Важкою головою, За долю за гірку Схиляється на мить.
Але це вже порок, бо намагатися обійти істину і мати намір приховати її визнається противним обов’язкам історика.
Тих небезпечних я співців не визнаю, Що честь, віршуючи, утратили свою, Чесноту зрадили — і на папері білім Порок малюють нам привабливим і милим.
Виходить, міг би сказати й так: то не гнівлива людина, але деколи впадає у гнів; не боязка, але часом боїться; одне слово, такій людині чужим є страх як такий, тобто як порок, але не чужим є саме відчуття страху.
Розпуста, безперечно, безглузда, порок теж безглуздий; всю цю трухлятину слід відкинути подалі.