Походивши просторим зеленим подвір'ям та городом і ніде не побачивши жодної людини, лісник неохоче відімкнув колодку, відчинив рипливі двері і переступив поріг, що вже почав порохнявіти.
І ми на це радо йдемо, бо знаємо, наші кості не надарма будуть порохнявіти.