Святе писаніє читай, Читай, читай та слухай дзвона, А серцеві не потурай. Воно тебе в Сибір водило.
— Мені здавалося, що я сьогодня [сьогодні] заспала. Правда, нині рано служби не маю, ну, але потурати собі не треба.
Ой, не за великі гроші вбито [козака], — За жупан голубенький, Не потурав вражий син турчин, Що він козак молоденький.
На те вона й була дітвора, щоб не потурати ні на що, через те її й зупиняли старші.
— Нікому — ніякого спуску. Все, що підлеглим належить, — дайте. Все, що належить з них, — візьміть. Ми на війні, товаришу Хаєцький, — вже м’якше заговорив Антонович, — і ви не потурайте, хто та як про вас скаже чи подумає. Не потурайте ні на що.
— Дядьки поможуть. — Не потурай на те, Василю; поможуть, та не тобі, а собі.
Удвох, кажуть, і плакати Мов легше неначе; Не потурай: легше плакать, Як ніхто не бачить.
— Ні об чім тебе не прошу, тільки будь до мене добрий, не потурай, коли часом буду смутна.
Потурай малому, то як виросте — буде тебе на старості бити.
Гей, брати! Над рідним краєм Густо звисла пітьма ночі; А ми мовчки потураєм, — Сон важкий склепив нам очі.
Свекруха розсердилася, розходилася, нагримала на Якова, що жінці потурає.
Потурати хлопцям, молодим парубкам, що вони розказують і про яку вони любов кажуть !
Потурати далі амбіціям диверсії значило б потверджувати свою слабість не тільки в фактично-організаційному стані, але й у морально-правовій площині.