Їм добре було видно трьох юнаків, які, перегородивши потічок лозовою лісою, руками хапали рибу й викидали на берег.
І звідтіля лився той дивний голос то тихо-тихо, як шумить потічок, то голосно й весело на ввесь сад, як весняна пісня соловейка.
При такій рослинності десь недалеко має бути вода, джерельце якесь або потічок.
По легкому вітрику листом шептали дерева, з ущелини-урвища примовляв потічок, дзвоником подзенькувала корова на палі.
Вони пробігли повз стару зламану березу, перейшли зогнилим містком потічок, перелізли через зрубану осику і, плутаючи поміж горілих пнів, піднялись на гору.