І крупів , — відказала, перш ніж згадала про кусень сала, що його поштарка Галя принесла.
Жінка тоскно хитає головою — ой, не брехала поштарка Галя.
Мати вийшла на подвір'я, трохи стримує сина, то радить йому берегти себе, почала навіть поправляти йому мішок за плечима — аж тут стежкою з-поза хати з’явилась поштарка.
Відійшли вони від хати — і поштарка сповістила старостиху, що її чоловік і два найстарші сини …
Поштарка біля лави до землі припала, причаїлася, очі заплющила, Бога на поміч: хай би повиздихали …
— Олесю ! , — гукнула її поштарка, наздоганяючи , — Микола телеграму дав з Норильська.
Поштарка здогадалася, що то ті хлопці, що їх вона у воду пометала, й говорить:
Варенуха як раз думав, куди б йому ще зателефонувати в пошуках Стьопи, як вдруге увійшла поштарка і принесла телеграму від Стьопи, в якій він стверджував, що перенісся в Ялту гіпнозом Воланда.
Поштарка Галя зазирнула провідати хворого, дратувалася: таке дурне й пихате те дівча, що й очі б її не бачили.
Та так, так: сторож мусить мати довір'я, поштарка теж, їм довіряється народний маєток, зрозуміло !