Лечу до парляменту, а підбігаючи звертаю увагу, що на щоглі має велетенський чорний прапор.
Як тільки обід приготується, кухар підніме на башті прапор — пора, мовляв, обідати.
Але слава тих, що загинуть, рятуючи справу й товаришів, вставатиме попереду нас, як осяяний прапор перемоги !
Її власне тіло наче вчинило зраду: віддало її на поталу Джофрі й розгорнуло прапор ланістерівського кармазину перед очима всього світу.
Тепер вона раптом набирала всі права горожанства, вона навіть мала гарний золотисто-блакитний, неба й сонця прапор, на якому його ніжність і зворушення мали законну, гарну, влучну формулу: «Хай живе вільна Україна !»
Серце моє забилося дужче, коли я побачив англійський прапор.
Хоч Бескидські ліси над Вислоком були покриті глибоким снігом, проте нас п’ятеро, а саме друзі: Кримський, Прапор, Жук, Яр і я вибралися в терен, щоб виконати доручення.
І якраз перед ними, у напрямку на Кіблу, лопотів під вітром той прапор.
Зривали квіти, кидали у пил, Хустки подерли — дружки і бояри; Названий батько плакав і кипів; Повісили постіль, як прапор, на стовпі - За те, що в дурнях всі, Що гості, як татари !
Над постаментом теліпався таких самих синьо-жовтих кольорів прапор, лишень вицвілий від дощу та снігу …