Багато промовляє і нагадує, що пращури, може бути й розумніші й могутніші, мали, проте, свій клопіт, своє лихо, як от і ми зазнаєм … — Ну то й ходімо.
І просто радились, і сперечалися пращури, а врадили не те, що мали б врадити.
Мої пращури жили у вільних гірських долинах, а ще раніше — в Ітіліені …
З нього буде також людина, але не сподівайтеся бачити в ній себе, ваших батьків — розгорніть минуле далі, де в тінях стоять ваші пращури, і в них хіба шукайте Володька.
Він забув про ніж, який висів у нього на поясі, і пам’ятав лише про природну зброю, якою змагалися його пращури.
В моєму загоні багато хто втратив близьких, і то я почув докір … «Тоді наші пращури були незмінені» … Мене і досі пече встид, коли я згадую цього кругловухого і його слова.
Для цього мусив лишатись у Києві і прославити ім'я Перунове там, де пращури молились Богам своїм.