Преподобний же, наслідуючи Господа, що мовив: «Тих, що приходять до Мене, не проганятиму» , — приймав усіх, хто хотів трудитися і нужду пустелі терпіти Бога ради.
Коли ж єпископ града Панополя, блаженний Вар, хотівши у граді своєму влаштувати монастир, прикликав проханням до себе преподобного Пахомія, тоді й преподобний Теодор пішов туди з отцем своїм Пахомієм.
Преподобний Петро з Альвастра і Матвій з Лінкепінга записали її одкровення, в яких справді провіщена велика війна.
Те чувши, жінка пішла в дім свій, преподобний же пішов до судді і сказав йому про неї, звільнив її від насилля, що той відпустив її і віддав усе, чим її скривдив.
Тепер це був суворий, поважний, похмурий священик, пастир душ; преподобний архідиякон Жозаський, другий помічник єпископа, керівник двох благочиній: Монлері і Шатофор та ста сімдесяти чотирьох сільських парафій.
І почув тоді голос від образу : — Ніколи не клади цього вінця на свою голову, а неси його на місце, йому вготоване, де преподобний Феодосій зведе церкву во ім'я Матері Моєї.
Після цього прийшло до нього двоє братів із Симонового монастиря, любі йому й однодумці - Заведей і Діонисій. їх же побачивши, преподобний вельми втішився і прийняв до себе.
Преподобний отець Кирило народжений і вихований був у преіменитому граді Москві від батьків благородних і благочестивих.
Преподобний же молився до Бога за це безперестанно.
Одного разу преподобний Сава бачив у видінні мужа світлого, що поблизу стояв, і мертвого якогось, що лежав у ногах Якова.