Малював горбів привілля — не вивіювався люд; малював усяке зілля — йшли по зілля зві дусюд …
Потім в якомусь космічному вихорі все злилося воєдино — море і рідне привілля, і він побачив себе на кораблі, під вітрилами, що мчали, розкрилені над степами.
Перед ним тепер так часто розкривалося хвилююче до сліз привілля, що аж дух забивало від неповторної краси і сердечного трепету.
А був же колись Узенчик у широкій долині між горами і бігти можиа було поруч із ним, куди очі глядять, і були колись запашні чаїри, і казкові ночі, і гейкання юного чабана серед гірського привілля …
А коли ранок осміхнеться полиневою росою, щезає десь пугач, ховаючись у козацьких руїнах, щоб дати привілля розбійникові яструбу полювати на пустотливу горлицю.
Їм пропонуєш привілля, їм даруєш такі, яких ніде не мали, блага, а вони хмуряться та нудьгують, а нудьгуючи, норовлять повернутися до Черна чи принаймні в обжиті людом оседки.
«З тобою і ми будемо щасливі» , — звертався в думах до свого привілля, оглядаючи його люблячим оком.
Дівчині навіть здалося, що усе привілля: і вигини долин, і просвічені ліси, і гора, на якій вони стояли, погойдуючись, пливуть у далечінь.
Видно, йому теж набридло сидіти на спудейських харчах, хотілося на волю, на дніпровське привілля.
І тільки тепер розпізнав, наскільки дороге йому те привілля, що раніше здавалося звичним, простим.