— зітхає Ничипір сумно, насовує на лоба гоанку і починає нової пісні: Стоїть явір над модою, В воду похилився; На козака пригодонька: Козак зажурився …
Що це йому наразі не йде з ума та домбайська зима, та пригода, пригодонька , — скільки їх, подібних, було потім, але чомусь ніяка інша не бентежить у споминку як чеченська.
Отоді ж бо пригодонька сталася: і робити треба, і нездужую не можна саму покинути.
За Драшнера-пана Пригодонька сталась, Марженка упилась, Його не боялась.
Козака Швачку народ оспівав не менше за Харка та Залізняка: Ой, на козаченьків, он, на запорожців та пригодонька стала: Ой, у середу та у обідній час їх Москва забрала.
Тарас збив шапку набакир, витер запотілого лоба і, похльоскуючи себе канчуком по халявах, трохи хизуючись, заходився розказувати : — Біля Тернової балки пригодонька лучилася.
Ой, щось на нас, хлопці, славні запорожці, Та пригодонька буде.