Підійшовши до пса, Карарбах відкинув палицю, сів на землю, обійняв голову собаки, міцно пригорнув до сухих грудей, як можна пригортати найдорожчу людину.
— почала гойдати на руках дитину, гаряче пригортати до грудей, зазираючи їй у вічі , — оцей мені кателик руки зв’язав !
Пригортати цю дівчину було так приємно і при — родньо, ніби вона була разом з ним усе життя.
Ти прийдеш уночі з побоїща … ляжеш коло жінки … та тими руками, що недавно людей давили, у крові грілися … будеш жінку пригортати …
— Не будешь дрібними слови К менѣ промовляти, Нѣ бѣлими рученьками К собѣ пригортати.
І він почав її цілувати і пригортати і казав, що він її ні на кого не зміняє і свататиме скоро — от зараз, тільки службу знайде …
А ще вона помітила, що Віктор уникає її пригортати: знати б лише чого — через те, що йому болить, а чи боїться викликати в неї неприємне відчуття.
Але тільки-но почувши ці мої слова, він зірвався на ноги, метнувсь до намету й давай пригортати зімлілу Клару до себе та цілувати її безвільні руки й обличчя.
А це виявилось приємним: приємно пригортати її до себе, приємно губити себе в її зіницях, приємно лоскотати їй спину і приємно дивитися, як вона від того усміхається.
Замість пригортати й голубити Саньку, він, Котик, змушений буде тулити до своїх грудей шкуру небіжчиці-шимпанзе.