Ще на лицях Лавріна веснянками гуляв літо, а в чуб уже забрела осінь: як почали чужинці полювати за їхніми синами, то й присипала приморозь голову чоловіка.
— Гляди, не приморозь штанів , — лукаво косився Пантелій і потім додавав : — У лісах тепліше.