— Хай тобі, Корнію, Бог простить, а ми не маємо чого прощати.
Мовляв, нам, звичайним стрільцям, багато чого невідомо, ось хоч би хто керує цілою боротьбою УПА.
Отож, аби не вживати надто великих заходів проти казна-чого, послали вони невеличку, таку собі зовсім маленьку машину-страшину: піде, налякає ОТЕ, та й буде спокій.
Чого хочуть ті росіяни від мене, від вас, від нас?
— І я не збагну, Володимире, для чого це їй було робити?
Сестри якось дають собі раду, зрештою, для чого ж людині розум?
— Ну гаразд, перебирайтеся до нас, нема чого вам бовтатися, як горошинам у бичачому міхурі.
Одне тільки ие раз мене зобиджало: чого деякі, наприклад із району, уважають — як ти плугапиш у селі, то вже менше любиш свою землю, менше шануєш революцію і неодмінно маєш бути дурнішим або неодмінно з якимсь пережитком?
Але нині дивним якимось способом все, на що поглянув, виглядало для нього не так, як звичайно , — все, чого діткнувся, змінювалося в що інше, мов зачароване.
Ви не подумали, що їхні зуби тут можуть бути ні дз чого?