Але той, зрозумівши, що це єпископ, і своє прогрішення бачивши, прощення смиренно просив, що й отримав.
Вона не рятувала своє життя, як інші, не виправдовувалася, не плакала, не повзала, професоре, на колінах, а тільки зітхнула, промовивши: «Господи, чому чужі прогрішення перекладаєш на мене?
І просив їх, щоб ішли до старця його, просили його за нього, аби пробачив йому прогрішення його.
І так отримав перемогу всезлісний і вихвалявся, що через таке його прогрішення візьме чоловіка у свою владу.
Через мене люди віддають молитви Цареві Небесному, просячи прощення за прогрішення свої, і я не знаю, чи зможу виконати народне бажання й показати діло моєї служби, цей же став переді мною, нову вістку мені приносячи.
І ось тепер господь покарав мене за всі мої прогрішення і розпусту.
І, прикликавши до себе мученицю, сказав: «Прощаю градові прогрішення, на тебе ж гніваюся, бо через тебе повстали люди на батька мого гнівним устремлінням і камінням його побили.
Однак не впадаю в гординю і вже не прошу тебе прости мені мої прогрішення, лиш прошу, коли не можеш помогти, то хоч збав від лукавого — якщо від лукавого моє бажання робити те, до чого лежить і душа моя і розум.