Я в теокаллі вступаю, заплямлений кров’ю від каменя
Моє серце сухе, мов груда опалого листя, і в ньому немає ані краплини живильної любові, яку можна було б проливати так, як проливаєте ви.
Трупи, пустка, вологі, ніби залиті кров’ю стіни, жах раптової небезпеки, що, може, чаїлася за дверима або в темному закутку, невсипні і невблаганні вартові за спиною — забагато на одного гобіта !
Видно, досить надивився на пролиту кров і на рани.
Смішно навіть подумати, що колись викликало сенсацію те, що професор Кулябко змусив битись серце через двадцять хвилин по смерті, пропускаючи через його коронарні судини кров …
Спочатку намагалася поливатися водою, а тоді просто лягла, дозволивши потокові змити сажу, кров і клапті шкіри, які відлущувалися від обгорілих ділянок тіла.
Якщо взяти кров з моєї вени означатиме покласти край твоїй невпинній потребі полювати за моїми здогадними й уявними таємницями, то можеш це зробити хоч зараз.
Обезсилені, з морозом, а не з кров’ю у жилах лежать у шуварах і лозах понад Сеймом, борикаються зі смертю.
То навіщо ж тоді ця воля, яку ти захищаєш своєю кров’ю?
Тепер Стьопка кусав кулак, поки кров не бризнула на губи, і всім тілом відчував, який він маленький, слабий, і сидить, як щур, у шафі, просмерділій овечою шкурою.