Так згадки про сонячний весняний промінь і перший пролісок огрівають і радують нас у зимові дні.
З вікон кухні було видно лише дорогу, що змійкою огортала пролісок.
На його блідому змученому личку вона розквітла, мов пролісок.
Минулого року, коли я ще вчився у школі, нас із Ринею біля ресторану «Пролісок» застукали мєнти — ми якраз у одного дебелого вусатого поляка у фургоні міряли кроси.
Уже в’янучий пролісок на кофті Павленко його дратував.
Потім його погляд упав на підлогу, і він побачив пом’ятий пролісок, який голубою краплею лежав біля ніжки стільця.
А от прийшла справжня любов, і виявилося, що вона проста й світла , — не райдуга, що на хвильку блисне в небі та й розтане, а ніжний і сильний пролісок, який пробиває собі шлях крізь сніги.
На розі Володимирської та Свердлова, де стояли дівчата з повними кошиками квіток, купив два пучки синіх пролісок і, не зважившись пристебнути їх до пальта, бережно сховав у кишеню.
«Пролісок» — саме так називатиметься майбутня книжка, якщо їй пощастить побачити світ.