Прорубуючи москалам «вікно в Европу» сама вона котилася в пропасть політичної неволі й економічної руїни.
Троянцям легче стало, І тяжке горе з серця спало, Уже бо думали пропасть.
І похололо в того чоловіка На серці, бо в тій хвилі лев розжертий Надбіг над пропасть, і його побачив, І лютим ревом відгомін збудив.
Я відпустила зо страху корч із рук та й паду десь у якусь пропасть.
Гарячкова діяльність затопляла Германа, він був немов сліпий, немов сновида, що під проводом невидимзї сили ступає понад пропасть і тим тільки щасливо переходить над нею, що не бачить нічого коло себе.