Він думав про ту, що навіки вже залишиться Майкою в зеленому платтячку.
Його слуги — хмари, гори, темниці - закривають тебе від мене — і всі троє ми знаємо добре, що неминуче настане час, коли я, як сіль у воді, розпущусь в нім навіки.
В Кінових очах грав такий вогник, немовби вони розплющені навіки.
Там, на тім місці, де поховані найкращі спогади моєї навіки втраченої молодості, мого навіки втраченого щастя, я можу просидіти на самоті довгі години і оплакувати незабутню Суламіф з мого «пісне-пісенного» романа.
Нехай той, повз кого я пролетів поряд, запам’ята є цю мить навіки.
І стане воно купою руїн навіки, не буде вже воно відбудоване.
«Спершу пізнав із одкровень твоїх, що навіки заснував я».
В наступні роки я часто питав себе, чому вона не щезла тоді навіки в той день.
Так і сказали; і я, щоб порятувати рідних, навіки занапастив свою душу.
— Хіба на те, щоб ліг із нею в роті, та щоб вона його навіки здавила, як здавив мене через нього жаль на сім світі?