І другого дня молодиці поприходили до Онисі Степанівни й розібрали все прядиво, всі повісма конопель та льону, скільки їх лежало на підрях в коморі.
Дмитро, звичайно, був перший, що віддавав своє прядиво.
Отара суне помалу, викрикує - то «бе-е !», то «ме-е !» , — кахикає, як зимою старі баби на печах, коли почнуть прядиво м’яти …
Шляхта і купці, козаки і селяни звози-ли хліб, крупи, рибу, віск, мед, прядиво, худобу, шкіри, сіно, вироби сільських промислів і хатнього ремесла.
Там лежало два стовбури старезних сухих дерев, і крізь просвіт між листям лився потік світла, огрівав землю, розбуджував паростки трав, кульбаб та ліан, живив біленькі, ніжні, як туман, квіточки та схожу на прядиво наперстянку.
Адже вони імпортували з Росії головним чином конопляне прядиво, от він їх і провчив.
Україна експортувала худобу, конопляне прядиво, тютюн, горілку, віск, воєнну здобич, поташ.
Ззаду було розсипано так багато темно-синіх джгутиків та французьких вузликів, що аж біле прядиво светра відливало блакиттю.
Ті вівці були схожими на хмари, з вовни їхньої виходило таке чарівне прядиво, кращого за яке годі було й шукати.