А хіба не відпочиває душа, коли поїси добре, перехилиш пугар, з добрим чоловіком порозмовляєш?
Антох завагався, треба ж берегтися, щоб не пропити чортові душу, але згадав, що має гроші, він сам за себе розплатиться, і вихилив пугар.
Цар піднявся у весь свій превеликий ріст, в ліву руку взяв золотий пугар, а правою стиснув тонку долоню Мазепи.
— Тебе не стратять, доки ти не вип' єш до дна цей пугар.
Пластинка стопилася і потекла сльозою прямісінько в пугар, що в нього наливав собі пива господар-багач.
Божественний напиток розлився по всьому тілу, дійшов до голови, до ніг, до кінчиків пальців; Антох почав сміливішати, випив ще, відсунув пугар і, реготнувши, плеснув чорта долонею по плечу.
Почувши це, боярин вдарив пугарем об камінь, пугар розколовся і вино розлилось.
Йому подали пугар, але напитись ніяк не міг, бо дуже тремтіли руки.
— Ти сказав, що мене не стратять, доки я не вип’ю до дна цей пугар.