— казав Радюк синові, і син пустував, бігав, а батько тішився, любив цілі години дивиться на його пустування, садовив його собі на шию, бігав з ним по горницях.
Мати водила очима слідком за ним, милувалась його легенькими скоками, сміялась з пустування молодого хлопця.
Коли, бувало, княжича за пустування карали паском, він підставляв під пасок свою руку або брав його вину на себе.