Український репер туар взагалі ні до чого, якщо можна, називати «реперту аром» отих усіх «Кумів мірошників» та отаких «Марусьок».
А батенько, як я сказав вище, дедалі більше сердячись, кінець кінцем, осатаніли вкрай, а чого — матінка не знали.
— Хочеш, я покажу тобі те, чого ще жодна людина ніколи не бачила?
Невже ж знають Орлик і Войнаровський, яка їх доля чекає, чого ж ти повісив голову серед тих незнайомих могил? ..
Ці піраміди, що спокійно собі росли під водою, були тим, чого нас найнялине допустити.
Я не знав, як вирвати Снаута з цього стану відчуження, а він і далі дивився просто себе в порожнечу й, здавалось, вичитував у ній щось таке безглузде, від чого, а жилах холола кров.
— Заспокойся, Рипічипе , — сказав тихо Каспіян, а потім підняв голос і закричав : — О ви, невидимці, чого вам од нас треба?
А потім, чого було маркізові втручатися, консультуватись за спиною чоловіка, єдиного судді, єдиного, хто відповідає за здоров’я своєї дружини?
А ось про те, чого ніхто не знає, крім тебе та ще двох-трьох осіб, я хотів би дізнатися …
А ви чого мовчите, пане отамане, чи ви дурно голову клали за народ попервах в оксамитовій, а відтак і в помаранчевій революції?