Здавалося дивом із див, як це досі величезний корпус корабля не поглинула раз і назавжди пінява круговерть.
До Срібного берега, захованого у лісі, тримає вона курс, а за нею залишається діамантово-блискуча, довга і покручена пінява стежка.
Тоді знов наскочила пінява хвиля і зламала друге весло.
Він плив швидко, задравши ніс, а позаду тяглася біла пінява смуга.
Там, у похмурому світанку, море перетинала величезна пінява смуга.
Згодом, коли ми підпливли до нього, я помітив, що з обох його боків тяглася пінява лінія прибою, яка позначала зовнішній край рифа.
Ще крок, і ми б зустрілись — я і зубаста, пінява прірва.