А менший брат, піша пішаниця, до тернів, до байраків добігав І тернове віття у руки бере-хапає, До серця козацького прикладає, Сльозами обмиває: Із байраків, із мелюсів вибігає.
Здебільше це була козацька голота — пішаниця та ті, що ловили рибу в отамана Івана Губи.
А менший брат, піша пішаниця, За кінними братами вганяє, Коні за стремена хватає І словами промовляє, Слізьми обливає: «Братики мої рідненькі, Голубоньки сивенькі !
Перед нею був не хто інший, як мандрівник-пішаниця Егль , — відомий збирач пісень, легенд, переказів і казок.
А без коня козак і не козак, а так, піша-пішаниця, дядько, який бреде собі степом і якого швидко хто-небудь та й схопить.
Перед нею був не хто інший, як мандрівник-пішаниця Еґль , — відомий збирач пісень, легенд, переказів і казок.
Дорогою їй зустрівся пішаниця, який бажав розвідати якийсь напрямок; вона тямковито пояснила йому що слід і відразу ж забула за це.