Піяніно, крісла, гардини, кілька прекрасних пальм і дубових полиць для книг — що мені ще треба?
Інколи це може видаватися, що ти граєш на піяніно в чотири руки якусь музику.
Піяніно були відвантажені з Тернополя «большой скоростью».
Його жінка мала сопрано й досі за невелику плату вчила дітей грати на піяніно.
Вже з самого початку діло не віщувало нічого хорошого, бо Новеченто сідав за піяніно з двома отакенними сльозинами в очах, все через той блюз, який його дуже розчулив, і це ще можна було б зрозуміти.
Він позіхнув, час помалу спливав, він завважив, що прислухається до гри на піяніно.
Вічне дзижчання мухи, стільки води збігло з часу Віші, а ця муха знай дзижчить, пахло м’ятою; позаду, в передпокої готелю, хтось грав на піяніно вже років двадцять, а, може, і сто.
На пішоході стоїть не органчик, а фісгармонія чимала, така завбільшки як піяніно.
Піяніно, гарненьке, чепурненьке, лисніло коло стіни …