За кілька хвилин я зможу написати Вам ще радісніше: рак — переможено !. .
Погода непевна, піде дощ, то поповземо, як рак на мілині.
А він навіть обтертися не міг — адже увесь був закутий у скафандр, наче той рак у шкаралупу.
Зацвіліховський почервонів від почутого, немов рак, така неприхована погорда і відверта образа вчувалась у словах князя, але сперечатися з Вишневецьким не посмів.
Не дай боже чоловікові печалі або якої напасті, то урем’я іде — не йде, мов рак, повзе.
Це, очевидно, була така правда, як рак свище, але й цього було досить, щоб трохи налякати таку відважну людину, як Абрамко.
Блоха вже стала спотикаться, а Рак аж стогне під паном !
Рак також спричинюється «нездійсненими можливостями», які мстяться за себе.